Населення

• 1880 р. — 1752, серед яких: 467 римо-католиків, 642 греко-католиків, 643 євреїв та інших.
• 1917 р. — 2400, серед яких: 1000 поляків, 900 українців, 500 євреїв.
• 1921 р. — 1865, з яких: 408 євреїв.
• 1931 р. — 2014 мешканців (усіх).
• 1938 р. — 855 греко-католиків.

Персоналії

• Лапичак Тома — вчений у галузі космічної медицини, лікар, журналіст та визначний громадсько-політичний діяч.
• Лось Йосип Дмитрович — український вчений, доктор політологічних наук, професор.
• Паска Олег Володимирович — депутат Львівської обласної ради, голова Перемишлянської районної державної адміністрації, Фізик, викладач фізики, майстер державного управління, нагороджений Орденом Данила Галицького.
• Плахетко Мар'ян Іванович — радянський футболіст, захисник і футбольний функціонер. Відомий за своїм виступам за московський ЦСКА, у складі якого в 1970 році став чемпіоном СРСР. Майстер спорту. Зіграв два матчі за збірну СРСР.
• Саляк Йосип Іванович — доцент, декан електромеханічного факультету Львівської політехніки, автор наукових статей і підручників.
• Тураш Мирослав Володимирович — видатний діяч ОУН, крайовий провідник у 1939,
• Федорищак Мар'ян-Роман Петрович (6 червня 1944 року) — український географ, ґрунтознавець, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• Федорченко Євген Іванович — український актор, Народний артист України.
• Шагала Володимир Іванович — етнограф, фольклорист, заслужений працівник культури України.
• Ярешко Володимир Григорович — доктор медичних наук, професор.

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Нижанковицький професійний ліцей». Дата створення: 09.01.1960. Назва: художньо-ремісниче училище № 6 (ХРУ-6). 28.01.1965 реорганізовано у сільське професійно-технічне училище № 11.(СПТУ № 11) 13.05.1976 перейменовано у сільське середнє професійно-технічне училище № 11 (ССПТУ № 11). 19.09.1978 перейменовано у сільське середнє професійно-технічне училище № 46 (ССПТУ № 46). 10.09.1984 перейменовано у сільське середнє професійно-технічне училище № 80 (ССПТУ № 80). 03.05.2007 перейменовано у Нижанковицький професійний ліцей.

• Нижанковичі розташовані на своєрідному «острові» — з західного боку селища простягається дугою польсько-український кордон, а зі східного боку воно відділене від решти України річкою Вігор, яка виходить з Польщі і через декілька кілометрів знову входить на територію Польщі.
• Мешканці Нижанкович розмовляють доволі рідкісним надсянським говором, який належить до південно-західного наріччя української мови.

Вигадів — південна (горішня) околиця селища (тепер частина вул. Костюшка). Колись це було окреме поселення, в якому стояли корчми і заїжджі двори, вигідно розташовані (звідси й назва) при дорозі до Нижанковичів.

Заболотці — північна (долішня) околиця селища (тепер вул. Шевченка). Колись було окремим селом. Після II Світової війни приєднане до Нижанковичів.

Завали — західна частина Нижанковичів (тепер вул. Л. Українки та сусідні з нею вулиці). У минулому місто було оточене мурами і валами. Згодом за валами почала з'являтися нова вуличка, яка через це отримала назву «Завали».

Загороди — колись городи мешканців лежали між містом і річкою Вігор. Вулиці, які з'явились за цими городами, стали називатися «Загороди» (тепер вул. Стуса і Городня).

Підгірниця — пагорб навпроти південної околиці Нижанковичів, за річкою Вігор, неподалік від с. Підмостичів.

Кут — місце на річці Вігор (біля південної околиці Нижанковичів, навпроти Підгірниці).

Під вербками — місце при річці Вігор (неподалік від центру Нижанковичів). Тут на берегах річки росло багато верб, звідси й назва.

Плита — місце на річці Вігор (біля північної околиці Нижанковичів).

Цегельня — колись біля Нижанковичів (на південно-західній околиці) існував цегельний завод, який після приходу радянської влади був ліквідований і зруйнований. Тепер тут місцеве сміттєзвалище.

Перший кавалок — місцевість на південній околиці Нижанковичів (лівий берег річки Вігор).

Загуменки — частина Нижанковичів, розташована на захід від «Завалів». Назва походить від місця розташування місцевості за «гумнами», тобто за господарськими дворами.

Бліхт — місце, розташоване на північний схід від «Загородів», на лівому березі річки Вігор.

Посада — місцевість між Заболодцями та міським кладовищем. Так називали територію дворів, розташовану за оборонними спорудами княжих міст.

[ред.]